Заздалегідь підготуйтеся до виступу: вивчіть його та доберіть наочні матеріали. Це додасть вам упевненості.
Чітко визначте мету публічного виступу. Постійно пам’ятайте про неї, дотримуючись визначеної структури виступу.
Слухайте не лише людину, яка ставить вам запитання, а й самого себе. Якщо ви повністю потрапили під вплив того, хто ставить запитання (статус, манера), то є небезпека втратити себе, увійти у стан напівгіпнозу. Саме тому потрапляння під чийсь вплив загрожує втратою здатності відстоювати власні інтереси.
Користуйтеся афірмаціями — короткими позитивними твердженнями, що налаштовують підсвідомість людини на втілення їх у життя. Наприклад, кажіть собі: «Мені дедалі легше спілкуватися з незнайомими людьми, почуватися під час цього спокійно і впевнено та досягати поставлених цілей».
Постійно розширюйте свій словниковий запас. Це дасть змогу цікаво, захопливо і змістовно висловлюватися. Не засмучуйтеся, якщо ви зробили помилку: мовленнєві помилки притаманні навіть педагогам.
Викорінюйте слова-паразити, свідомо контролюючи своє мовлення. У такому разі ваш виступ сприйматимуть із задоволенням, оскільки він свідчитиме про вашу впевненість.
Приділяйте увагу невербальній складовій публічного виступу. Слухачі неусвідомлено зчитують цю інформацію та сприймають її набагато швидше ніж почуте.
Працюйте над артикуляцією, вимовляйте слова чітко, не відкидайте їх закінчень.
Опановуйте інтонаційну виразність мовлення. Інтонація має збігатися зі змістом промови. Інтонаційно забарвлене мовлення слухачі швидше сприймають, також воно правильно структурується у сприйманні людини. За допомогою інтонації ви можете управляти тим, що мають запам’ятати слухачі, тобто робити наголос на основних тезах промови.
Налаштуйте себе перед початком виступу не на іспит, а на радісну зустріч, від якої ви отримаєте задоволення. Скажіть собі перед виступом: «Супер! Чудово! Приголомшливо!». І зробіть відповідну для такого настрою дію, наприклад, підстрибніть або із задоволенням потріть долоні одну об одну.
Вірте в те, що в аудиторії обов’язково є позитивно налаштовані, сприйнятливі люди, до почуттів яких ви звернетеся під час промови. Також уявіть, що це не вимогливі слухачі, які зараз оцінюватимуть ваш виступ, а друзі чи однокласники, які теж незабаром мають виступити, що вони нервують так само, як ви, і у вас немає приводу їх боятися.
Говоріть упевнено і періодично встановлюйте зоровий контакт зі слухачами, не втуплюйте очі в одну точку. Дивіться на слухачів доброзичливо — вони потрактують ваш вираз обличчя як дружній і довірливий.
Виберіть з усієї аудиторії одну людину і присвятіть їй свій виступ. Коли хтось інший ставить вам запитання, переключайтеся на нього, при цьому уявляючи, що ви невимушено спілкуєтеся зі знайомим.
Не втрачайте жодної можливості виступити (на роботі, серед друзів, на тренінгу), навіть долаючи свій страх. Практика публічних виступів — це найважливіші вправи для формування ораторської впевненості педагога. Переказуйте побачене, почуте, намагайтеся розповідати так, щоб вас слухали.
Пам’ятайте, для того, щоб розповідь була невимушеною і цікавою, інформацію варто презентувати як частину життя. Вона й є частиною вашого життя — професійного, яку ви проживаєте разом з учнями, їхніми батьками, своїми колегами. Не бійтеся додавати особистий аспект: промову, навіть грамотно побудовану і відрепетирувану, слухачі сприймають холодно: її слухають, але не чують.
Вірте в те, про що розповідаєте.
© Видавничий дім МЦФЕР, журнал «Практичний психолог: Школа»